Така її доля...О Боже мій милий!
За що ж ти караєшь її молоду?
За те,що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?..Прости сироту!

Кого ж їй любити?Ні батька,ні неньки,
Одна,як та пташка в далекім краю,
Пошли ж ти їй долю,-вона молоденька,
Бо люди чужії її засміють,
Бо люди чужії її засміють.

Щаслива голубка,хоч тим,що літає,
Полине до Бога,у хмари спита
Кого ж,сиротина,кого запитає,
І хто їй розкаже де милий вита.
Кого ж,сиротина,кого запитає,
І хто їй розкаже де милий вита.

Чи в чистому полі,чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напував?
З другою спізнався,другую кохає,
Її ж нещасливу навік забува.
З другою спізнався,другую кохає,
Її ж нещасливу навік забува.

Не так сердце любить,щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче,як Бог нам дає,
Воно жити хоче,не хоче журиться,
А думка,мов ворог,жалю завдає.

Така її доля,о Боже мій милий!
За що ти караєшь її молоду
За те,що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?..Прости сироту